1. Словник української мови в 11 томах

чухонці

ЧУХО́НЦІ, ів, мн. (одн. чухо́нець, нця, ч.; чухо́нка, и, ж.), дорев., зневажл. Фінни.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чухонці — ЧУХО́НЦІ, ів, мн. (одн. чухо́нець, нця, ч.; чухо́нка, и, ж.), заст., зневажл. Фіни. Лука без звички змерз. Він устав раніше за всіх, по-півнячому, і сходив у село до чухонок, попив молока. (із журн.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  2. чухонці — -ів, мн. (одн. чухонець, -нця, ч.; чухонка, -и, ж.), заст., зневажл. Фіни. Великий тлумачний словник сучасної мови