чхнути
ЧХНУ́ТИ, чхну, чхнеш, док.
1. Однокр. до чха́ти 1.
Піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну. Він як нюхнув, та й чхнув аж тричі (Кв.-Осн., II, 1956, 202);
Хмельницький запалив люльку, і хан Магомет-Гірей від того, що дим тютюновий залоскотав у носі, чхнув (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 565);
Трактор чхнув, здригнувся (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
2. на кого —що і без додатка, перен., вульг. Однокр. до чха́ти 2.
Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! — Та що ж, пане-брате! Плачеш-плачеш, та й чхнеш! (Вовчок, І, 1955, 26).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чхнути — ЧХНУ́ТИ, чхну, чхнеш, док. Однокр. до чха́ти 1. Піднесла [Явдоха] йому під ніс тертого хріну. Він як нюхнув, та й чхнув аж тричі (Г. Словник української мови у 20 томах
- чхнути — чхну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- чхнути — чхну, чхнеш, док. 1》 Однокр. до чхати 1). 2》 на кого – що і без додатка, перен., вульг. Однокр. до чхати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- чхнути — Чхнути, чхну, чхнеш гл. одн. в. отъ чхати. Чихнуть. Закашляв, чхнув і стрепенувся. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка