1. Словник української мови в 11 томах

шабашник

ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.).

— Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (Кучер, Трудна любов, 1960, 315).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шабашник — ШАБА́ШНИК, а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.). – Він не людей прикрутив, а ледарів та отих шабашників, що в гарячу пору роботу кидають (В. Кучер). Словник української мови у 20 томах
  2. шабашник — шаба́шник іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  3. шабашник — (-а) ч.; жрм; заст. Член бриґади, який виконує роботу за наймом. Кмітлива "Віра" наймає у Полтаві бригаду будівельників — "шабашників" (УМ, 23.03.2001); Командував цією збірною збирачів-вантажників колишній виконроб, досвідчений "шабашник" радянських часів з Донецька (ПіК, 2002, № 5). БСРЖ, 679. Словник жарґонної лексики української мови
  4. шабашник — -а, ч., розм., зневажл. Той, хто підряджається для халтури (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови