1. Словник української мови в 11 томах

шарлатан

ШАРЛАТА́Н, а, ч. Неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця; той, хто обдурює кого-небудь.

Тому, хто споглядає модерністські опуси, нелегко розібратись, хто перед ним: талановитий митець чи шарлатан (Рад. літ-во, 8, 1967, 7);

— Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з.. непоправним шарлатаном,— сказав Палладій у дверях (Н. —Лев., III, 1956, 393);

— Ой ти, шарлатан! За які ж гроші ти напився?— сміялася Лія (Вас., II, 1959, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шарлатан — див. ШАХРАЙ. Словник синонімів Караванського
  2. шарлатан — див. брехливий Словник синонімів Вусика
  3. шарлатан — Дурисвіт, див. обманщик, плут, шельма, шулер Словник чужослів Павло Штепа
  4. шарлатан — ШАРЛАТА́Н, а, ч. Неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця; той, хто обдурює кого-небудь. Тому, хто споглядає модерністські опуси, нелегко розібратись, хто перед ним: талановитий митець чи шарлатан (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. шарлатан — шарлата́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. шарлатан — -а, ч. Неук, невіглас, що видає себе за знавця, фахівця; той, хто обдурює кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шарлатан — ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст. Словник синонімів української мови
  8. шарлатан — Шарлата́н, -на; -та́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)