1. Словник української мови в 11 томах

шейх

ШЕЙХ, а, ч.

1. В арабських країнах— глава роду, а також сільський старшина.

2. Представник вищого мусульманського духівництва, богослов і правознавець.

Одна надія — Аллах, великий, добрий і справедливий. Він тільки наситить і загріє журливу душу. Абібула рвався до нього. Вступив у науку до відомого шейха і зробивсь дервішем (Коцюб., II, 1955, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шейх — Князь арабський Словник чужослів Павло Штепа
  2. шейх — ШЕЙХ, а, ч. 1. В арабських країнах – глава роду, а також сільський старшина. 2. Представник вищого мусульманського духівництва, богослов і правознавець. Одна надія – Аллах, великий, добрий і справедливий. Він тільки наситить і загріє журливу душу. Словник української мови у 20 томах
  3. шейх — шейх іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. шейх — -а, ч. 1》 В арабських країнах – глава роду, а також сільський старшина. 2》 Представник вищого мусульманського духівництва, богослов і правознавець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шейх — (араб., букв. – старий) в арабських країнах (крім північноафриканських) глава роду, сільський староста; представник вищого мусульманського духівництва, богослов і правознавець. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. шейх — Араб. титул, що вживається до старших і шанованих осіб; надається також правителям араб. племен, мусульманським богословам, лідерам мусульманських релігійних братств. Універсальний словник-енциклопедія