шепотати
ШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех. Те саме, що шепта́ти.
Раптом смужка світла знов з’являється, ширша, ніж перше, і якийсь приглушений голос шепоче раптово (Л. Укр., II, 1951, 187);
Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (Вас., III, 1960, 376);
Молодий чорнявий парубок усміхнувся і щось шепотав Анничці, а вона хилила низько голову і втирала сльози (Ірчан, II, 1958, 310);
Дорош справді зрозумів, що він не тільки чує, а й говорить. І, закривши лице руками, щоб не показати професорові сліз, пішов у палату, укрився з головою, не виходив на вечерю і цілий вечір шепотів сам до себе під ковдрою (Тют., Вир, 1964, 201);
Жене світання морок ночі, і обрій барвами сія. І серце слухає: шепочуть сумні вуста моє ім’я… (Сос., II, 1958, 426);
Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс… (Граб., I, 1959, 260);
Щось шепочуть тихо трави (Сос.., II, 1958, 65);
Вітрець потягає, Потічок шепоче, Яскраво сіяють Зорі серед ночі (Пісні та романси.., II, 1956, 166);
Гай шепоче, гнуться лози В яру при дорозі, Думи душу осідають, І капають сльози (Шевч., II, 1953, 208);
Тихо проходив я лісом; зелене Листя рясне шепотіло круг мене (Гр., І, 1963, 35);
Річка віє холодком, шепоче тихо собі хвилькою (Чаб., Тече вода.., 1961, 78);
Фортунат і Парвус встають і виходять у садок, щось турботно шепочучи межи собою (Л. Укр., II, 1951, 404);
Діти сходяться разом докупи і шепочуть на печі та й засипляють без вечері (Стеф., І, 1949, 99);
— Що ж то за краса! Що то за парубок! — шепотять дівчата між собою (Вовчок, I, 1955, 190);
А в дворі шепотіло з десяток дітлахів різного віку, цікавих, як сороки (Коп., Вибр., 1953, 448);
*Образно. З вітром шепочуть квітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний зійшов (Сос., II, 1958, 35);
Безхмарне небо байдужно дивиться з високості, а буйний вітер шепотить про щось з величезними степовими будяками (Коцюб., І, 1955, 182);
*У порівн. Вона вся трусилася; вуста її тремтіли, наче що шепотали… (Мирний, III, 1954, 17).
Значення в інших словниках
- шепотати — див. говорити; шептати Словник синонімів Вусика
- шепотати — ШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., що. Те саме, що шепта́ти. Раптом смужка світла знов з'являється, ширша, ніж перше, і якийсь приглушений голос шепоче раптово (Леся Українка); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав... Словник української мови у 20 томах
- шепотати — шепота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- шепотати — -очу, -очеш і шепотіти, -очу, -отиш, недок., перех. і неперех. Те саме, що шептати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шепотати — ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- шепотати — Шепота́ти, -почу́, -по́чеш, -по́чуть, не шепочи́, не шепочі́ть і шепоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть, не шепоти́, не -ті́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шепотати — Шепота́ти, -чу́, -чеш гл. = шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431. Словник української мови Грінченка