1. Словник української мови в 11 томах

шестеро

ШЕ́СТЕРО, шістьох, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення, а також з особовими займенниками в множині).

На дворі зозуляста квочка.. водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47);

Шестеро уланів налетіли на Остапа (Довж., І, 1958, 264);

За вікнами по вулиці пробігли, гойдаючи дугами, сани — одні, другі, треті. Аж шестеро саней (Панч, На калин. мості, 1965, 158);

Кілька козаків вибігло на ганок, двоє з них забігли до волості й винесли ослона, знесли й поставили на снігу біля ганку. Потім усі так — шестеро їх — і залишились при ослоні (Головко, II, 1957, 358);

Пливуть і пливуть домовини, міняються час від часу дядьки, що в мовчазній скорботі, беручись по шестеро, несуть на кістлявих своїх плечах цю нелегку, як саме горе, ношу (Гончар, II, 1959, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шестеро — Шістьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: гравців, делегатів, козаків, коней, кухликів, синів, котенят, курчат, яєчок, дітей. Пор. двоє. Літературне слововживання
  2. шестеро — див. шістка Словник синонімів Вусика
  3. шестеро — [шестеиро] ш'іс'т'ох, д. ш'іс'т'ом, ор. ш'іс'т'ома/ш'іс'т'ма, м. (на) ш'іс'т'ох Орфоепічний словник української мови
  4. шестеро — ШЕ́СТЕРО, шістьо́х, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення... Словник української мови у 20 томах
  5. шестеро — ше́стеро числівник кількісний Орфографічний словник української мови
  6. шестеро — шістьох, числ. кільк., збірн. Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, також з особовими займенниками у множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. шестеро — Ше́стеро, -ро́х, -ро́м, -рома́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шестеро — Шестеро числ. Шестеро, шесть душъ, шесть штукъ, шесть частей. Не дуже його постреляно: голівонька на четверо, а серденько на шестеро. Чуб. V. 948. Словник української мови Грінченка