1. Словник української мови в 11 томах

шинка

ШИНКА, и, ж. Копчене м’ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами.

Галя.. догадалась, що він голодний, пішла в комірчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столі (Н.-Лев., І, 1956, 612);

Від матері Васі прийшов лист до Марії і посилка, еге ж, в копченою шинкою (Вільде, На порозі, 1955, 247).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шинка — Вудженина, вуджениця, будженина, (вуджене свиняче стегно) окіст Словник синонімів Караванського
  2. шинка — [шинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок Орфоепічний словник української мови
  3. шинка — ШИ́НКА, и, ж. Копчене м'ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами. Галя .. догадалась, що він голодний, пішла в комірчину й принесла на полумиску чималий шмат шинки та й поставила на столі (І. Словник української мови у 20 томах
  4. шинка — ши́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. шинка — -и, ж. Копчене м'ясо (перев. свинячий окіст), попередньо просолене й приправлене прянощами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шинка — ШИ́НКА (копчене просолене м'ясо, перев. свиняче), ВУ́ДЖЕНИЦЯ діал.; О́КІСТ, О́КОРОК розм. (приготовлене таким способом свиняче стегно). На засмалених деках височіли два окороки, під стелею звисала рожева шинка й домашні ковбаси (В. Словник синонімів української мови
  7. шинка — Ши́нка, -нки, -нці; ши́нки, ши́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шинка — Шинка, -ки ж. 1) Ветчина. мн. шинки. Родъ кушанья изъ ветчины съ чеснокомъ и перцемъ. МУЕ. І. 105. 2) Дощечка, которую ткачъ закладываетъ между нитями основы, чтобы онѣ не путались. МУЕ. III. 21. Конст. у. Словник української мови Грінченка