1. Словник української мови в 11 томах

широкомовний

ШИРОКОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Признач. для широкомовлення.

21 серпня 1922 року в Москві почала передачі перша державна центральна широкомовна радіостанція нашої країни (Рад. Укр., 21.УІІІ 1962, 4).

2. Який містить багато слів; багатослівний;

// Який містить у собі численні й різноманітні обіцянки.

3. Те саме, що пишномо́вний 2.

Іде султан, покинувши в дивані Башів та візирів широкомовних (П. Куліш, Вибр., 1969, 422).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. широкомовний — ШИРОКОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Признач. для широкомовлення. 21 серпня 1922 року в Москві почала передачі перша державна центральна широкомовна радіостанція (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  2. широкомовний — широкомо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. широкомовний — -а, -е. 1》 Признач. для широкомовлення. 2》 Який містить багато слів; багатослівний. || Який містить численні й різноманітні обіцянки. 3》 Те саме, що пишномовний 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. широкомовний — БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙ рідше, ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙ заст., ірон., ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ВЕЛИКОМО́ВНИЙ рідше. Словник синонімів української мови
  5. широкомовний — Широкомовний, -а, -е Многорѣчивый. Іде султан, покинувши в дивані башів та визірів широкомовних. К. МБ. XII. 269. Словник української мови Грінченка