шкарлупиння
ШКАРЛУПИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до шкарлупа́.
Думав він зовсім про інше, бо ту ж мить викотив з купи шкарлупиння нове яйце, машинально облупив його, вмочив у сіль, розсипану на склі,— і воно зникло у його великому хлоп’ячому губатому роті (Перв., Материн.. хліб, 1960, 121).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкарлупиння — ШКАРЛУПИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до шкарлу́па. Думав він зовсім про інше, бо ту ж мить викотив з купи шкарлупиння нове яйце, машинально облупив його, вмочив у сіль, розсипану на склі, – і воно зникло у його великому хлоп'ячому губатому роті (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
- шкарлупиння — шкарлупи́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- шкарлупиння — -я, с., розм. Збірн. до шкарлупа. Великий тлумачний словник сучасної мови