1. Словник української мови в 11 томах

шмагання

ШМАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шмага́ти.

Чумакування [Т. Шевченка] з батьком, дитяча мандрівка в степ з метою найти ті казкові стовпи, де, за переказами, кінчається світ… Далі — "наука" у п’яного дяка, якому треба ненастанно носити горілку і вся педагогічна мудрість якого полягав в щедрому розсипанні "рятівничої" лози, тобто у нещадному шмаганні своїх учнів різками… (Рильський, III, 1956, 187);

Дорофеїч [кіт] нарешті не витерпів шмагання, виплигнув через вікно з хати та до самого вечора не з’являвся на своїй канапі (Збан., Мор. чайка, 1959, 95).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шмагання — ШМАГА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шмага́ти. Чумакування [Т. Шевченка] з батьком, дитяча мандрівка в степ з метою найти ті казкові стовпи, де, за переказами, кінчається світ... Словник української мови у 20 томах
  2. шмагання — шмага́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. шмагання — -я, с. Дія за знач. шмагати. Великий тлумачний словник сучасної мови