1. Словник української мови в 11 томах

шніцель

ШНІ́ЦЕЛЬ, я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета.

Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (Донч., II, 1956, 269);

Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п. (Технол. пригот. їжі, 1957, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шніцель — [шн’іцеил'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, р. мн. -л'іў Орфоепічний словник української мови
  2. шніцель — Січеник, див. їда Словник чужослів Павло Штепа
  3. шніцель — ШНІ́ЦЕЛЬ, я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета. Подавальниці хутко біжать довгими проходами за гарячими шніцелями (О. Донченко); Широко відомий ризький шніцель, манна каша із збитими вершками і т. п (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. шніцель — шні́цель іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. шніцель — -я, ч., кул. Тонка відбивна чи посічена котлета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шніцель — КОТЛЕ́ТА (харчовий виріб довгастої або круглої форми перев. з перемеленого чи посіченого м'яса або риби), СІЧЕ́НИК, КАРТОПЛЯ́НИК (такий виріб з вареної товченої картоплі); ШНІ́ЦЕЛЬ (тонка відбивна або посічена). Словник синонімів української мови
  7. шніцель — Шні́цель, -целя; -целі, -лів (нім.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)