шовково
ШОВКО́ВО, поет. Присл. до шовко́вий 2.
Я люблю, як зелень трав хилиться шовкова (Сос., Щастя.., 1962, 130);
В обличчя віє Вітерець шовкова (Рильський, Зим. записи, 1964, 86);
— Я знала, що ти поправишся,— тихо, якось шовково говорила Наташа (Гончар, Людина.., 1960, 202).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шовково — ШОВКО́ВО, поет. Присл. до шовко́вий 2. Я люблю, як зелень трав хилиться шовково (В. Сосюра); В обличчя віє Вітерець шовково (М. Рильський); – Я знала, що ти поправишся, – тихо, якось шовково говорила Наташа (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
- шовково — шовко́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- шовково — поет. Присл. до шовковий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови