1. Словник української мови в 11 томах

штих

ШТИХ¹, а́, ч., діал.

1. Палиця з гострим кінцем; гострий кінець, вістря.

∆ Як штихо́м доки́нути — дужо близько.

2. заст. Спис.

На стінах, побіч деяких нових штихів, висіли почорнілі від старості портрети давніх польських магнатів (Фр., V, 1951, 275);

О! Штих Пулавського! (Міцк., Пан Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 408).

ШТИХ², а́, ч., діал. Стібок.

[Цимбальський:] А будьте ласкаві сказати мені, яким ви штихом шиєте? (Фр., IX, 1952, 371);

Коли не раз сиділа [пані] над своєю роботою й укладала штих за штихом, нитку за ниткою, а з-під її пальців виходили гладенькі червоні листочки й квіти, то й думки її хорошіли й прояснювалися (Кобр., Вибр., 1954, 6).

ШТИХ³, а, ч. Шар землі в глибину, який можна захопити лопатою.

Плюнув [Кукса] на долоню й почав копати. Узяв один штих, другий, але земля була туга (Кучер, Трудна любов, 1960, 500);

Серед садівників був і Іван Луціянович. Ось він ввігнав лопату на весь штих у землю, скинув кашкета, витер спітнілого лоба. Глянув на небо. ..Дощику б оце! (Оров., Зел. повінь, 1961, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штих — штих (275) < польськ. sztych — гравюра [MО,V] Словник з творів Івана Франка
  2. штих — ШТИХ¹, а́, ч., діал. 1. Палиця з гострим кінцем; гострий кінець, вістря. 2. заст. Спис. На стінах, побіч деяких нових штихів, висіли почорнілі від старості портрети давніх польських магнатів (І. Франко); О! Штих Пулавського! (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  3. штих — штих 1 іменник чоловічого роду палиця діал. штих 2 іменник чоловічого роду стібок діал. штих 3 іменник чоловічого роду шар землі на одну лопату Орфографічний словник української мови
  4. штих — шти́х → штик Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. штих — штих (штых) вістря, спис, укол, удар чимось гострим, лінія, стежка Словник застарілих та маловживаних слів
  6. штих — I -а, ч., діал. 1》 Палиця з гострим кінцем; гострий кінець, вістря. 2》 заст. Спис. II -а, ч., діал. Стібок. III -а, ч. Шар землі в глибину, що його можна захопити лопатою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штих — (від нім. Stich – стібок) одиниця виміру (2/3 см), прийнята в СРСР та деяких країнах для визначення розміру взуття, напр. 42-й номер взуття відповідає довжині устілки 28 см (2/3 х 42). Словник іншомовних слів Мельничука
  8. штих — ВІ́СТРЯ (тонкий загострений або звужений кінець якогось предмета), ШПИЧА́К, ГОСТРЯ́К розм., ШТИХ діал.; ЖА́ЛО (голки, штика тощо). Вийняв голку і продовбав шкіру, Поки вістрям голки не заважив За конець тернини (І. Словник синонімів української мови
  9. штих — Штих, -ха; штихи́, -хі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. штих — Штих, -ха м. 1) Острый конецъ, остріе. 2) Копье, пика. Грин. III. 597. Штихи у суходіл стромляли. АД. II. 19. 2) Стежокъ, стежка. Субітнім штихом шиє для поспіху. Ном. № 6657. 4) Пластъ земли приблизительно въ одну лопатку. Мнж. 194. Словник української мови Грінченка