штурмовик
ШТУРМОВИ́К, а́, ч.
1. Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою.
Низько, майже торкаючись матері-землі, йдуть штурмовики (Трип., Дорога.., 1944, 18);
«Іллюшини» ходили над німецькими окопами, закидали їх бомбами, розстрілювали загарбників з кулеметів. «Чорна смерть» — так звали штурмовиків перелякані німці (Скл., Орл. крила, 1948, 53);
Прилетіли штурмовики і змішали німецькі батареї з землею (Перв., Опов.., 1970, 141).
2. Солдат, який бере участь у штурмі.
Довго лежали штурмовики, чекаючи вибуху або команди (Тулуб, Людолови, II, 1957, 337);
Багіров востаннє інструктував свою штурмову групу. Завдяки розповідям Ференца він добре уявляв собі внутрішнє розташування готелю. Штурмовиків розподілив по поверхах (Гончар, III, 1959, 257);
// Учасник штурмової робочої групи.
Митю Яремчук забрав у свою бригаду.. Наступ почався двадцятого вересня. Напередодні звечора відбулася розмова між штурмовиками (Трубл., І, 1955, 134).
3. іст. Член нацистської воєнізованої організації у фашистській Німеччині.
Дома, в своїй робочій кімнаті, Карл застав чотирьох штурмовиків (Ле, Опов. та нариси, 1950, 61);
На ріжку стояв штурмовик у касці, і він був хазяїн їхнього Парижа (Ів., Таємниця, 1959, 138).
Значення в інших словниках
- штурмовик — ШТУРМОВИ́К, а́, ч. 1. Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою. Низько, майже торкаючись матері-землі, йдуть штурмовики (А. Словник української мови у 20 томах
- штурмовик — штурмови́к 1 іменник чоловічого роду літак штурмови́к 2 іменник чоловічого роду, істота член штурмових загонів іст. Орфографічний словник української мови
- штурмовик — -а, ч. 1》 Тип військового літака, признач. бомбити й розстрілювати з невеликої висоти сили ворога на полі бою. 2》 Солдат, який бере участь у штурмі. || Учасник штурмової робочої групи. 3》 іст. Член нацистської воєнізованої організації у фашистській Німеччині. Великий тлумачний словник сучасної мови