шура-буря

ШУ́РА-БУ́РЯ, шу́ри-бу́рі і ШУРЯ-БУРЯ, шу́рі-бу́рі, ж., розм.

1. Те саме, що ви́хор¹ 1.

Похилились квітки, Посумніли.. Шуря-буря пройшла — Вони знов піднялись (Фр., X, 1954, 10);

*У порівн. Несподівано визвірилась на свою пані ковалева ненька і раптом розійшлась, як шуря-буря: мати захищала сина (Ільч., Козацьк. роду, 1958, 47).

2. перен. Те саме, що розгардія-ш¹.

У нашій камері, анархістично-інтелігентській, завжди стояла шура-буря (Вас., IV, 1960, 45);

Наше з вами, товаришу, двадцяте сторіччя такої шури-бурі накалатало, що й не добереш, бува, котрий з нас по всій формі герой, котрий — тріска, яку на хвилях несе течія (Мур., Бук. повість, 1959, 234).