шустрий

ШУ́СТРИЙ, а, е. Рухливий, жвавий, моторний, спритний (про людину).

Здивовані дядьки, тітки, хлопці й дівчата бігли назустріч. Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (Цюпа, Назустріч.., 1958, 327);

Щастя розікрали ті, Що були, як змії, спритні, шустрі (Турч., Земле моя.., 1961, 36);

— Йому й без горілки гірко,— єхидно усміхнувся Сергій..— Заткнись, а то по пиці схватиш,— пообіцяв Тимко, недобре ворухнувши на нього очима.— Ану, тпруськи! — розвів хлопців Микита.— Які шустрі (Тют., Вир, 1964, 288);

// Який виражає ці риси людини.

Діти не одходять од дверей, поприхиляли уші, дослухаються. Один підняв пучку вгору, повертає шустре личко, нишком, таємниче: — Вони ще тут… (Вас., II, 1959, 90);

// Прудкий, проворний (про тварин, птахів, риб).

В лісі щебетали пташки, .. на сонці вигравали шустрі ящірки (Бурл., Напередодні, 1956, 337);

З глибини невода вибігали шустрі щуки, кидались на берег, підплигували і з розгону врізувались у стіну сіті (Десняк, Десну.., 1949, 455).