1. Словник української мови в 11 томах

шухлядка

ШУХЛЯ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шухля́да.

Коли урок було вивчено, Юрко дістав із шухлядки тоненький синій зошит і розгорнув його (Донч., Ю. Васюта, 1950, 67);

Тоня Турбай зайшла в порожню роздягальню, знайшла вільну шухлядку, швидко перевдяглася у темно-синій вовняний купальний костюм (Собко, Матв. затока, 1962, 14);

Чемериця знову заходився вираховувати. Нарешті підбив рисочку, засунув папір у шухлядку і вийшов з приміщення (Коцюба, Нові береги, 1959, 438);

// Те саме, що шкату́лка.

Галочка одержала фарби, а Галя Хижнякова — шухлядку для рукоділля (Ів., Таємниця, 1959, 37).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шухлядка — див. ящик Словник синонімів Вусика
  2. шухлядка — [шухл’адка] -дкие, д. і м. -л'адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
  3. шухлядка — ШУХЛЯ́ДКА, и, ж. Зменш.-пестл. до шухля́да. Коли урок було вивчено, Юрко дістав із шухлядки тоненький синій зошит і розгорнув його (О. Словник української мови у 20 томах
  4. шухлядка — шухля́дка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  5. шухлядка — -и, ж. Зменш.-пестл. до шухляда. || Те саме, що шкатулка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шухлядка — Шухляда, -ди ж. 1) Ящикъ въ столѣ, выдвижной ящикъ. 3) Шкатулка. ум. шухлядка. Словник української мови Грінченка