1. Словник української мови в 11 томах

щасливець

ЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Щаслива людина.

Крісло єсть у тій хатині, Все в мережанні дивнім, Хто сидить там, той щасливий, Я — щасливцем був таким! (Л. Укр., IV, 1954, 123);

Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу.. Але на завод узяли лише кількох щасливців, решта залишилась стояти на вулиці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 100);

Не дочекавшись, доки хлопець прочуняється, хазяїн рулетки здер з нього картуза і, згорнувши туди виграш, сунув усе це щасливцеві в руку (Гончар, Таврія, 1952, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щасливець — (переважно в знач. прис. ) пестунчик (пестій, діал. ) долі (фортуни); родився (народився) під щасливою зіркою (зорею): родився (народився) в сорочці. На превелике здивування моє, Кость за обідом не мав вигляду пестунчика фортуни (Яновська, 1, 1959... Словник фразеологічних синонімів
  2. щасливець — див. пестун; улюбленець; щасливий Словник синонімів Вусика
  3. щасливець — Ідасник, (вона) щасниця, див. удачливий Словник чужослів Павло Штепа
  4. щасливець — ЩАСЛИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Щаслива людина. Крісло єсть у тій хатині, Все в мережанні дивнім, Хто сидить там, той щасливий, Я – щасливцем був таким! (Леся Українка); Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу .. Словник української мови у 20 томах
  5. щасливець — щасли́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  6. щасливець — -вця, ч. Щаслива людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. щасливець — ЩАСЛИ́ВЕЦЬ (щаслива людина), ЩАСЛИ́ВИЙ, ЩА́СНИЦЯ ч. і ж., розм. Багато ж їх виявилось, щасливців, яким земля сама пливе сьогодні до рук (О. Гончар); Не йди за багатого, а йди за щасливого (прислів'я); Як вродилась щасниця, так поправиться і п'ятниця (прислів'я). Словник синонімів української мови
  8. щасливець — Щасли́вець, -вця; -ли́вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)