1. Словник української мови в 11 томах

щур

ЩУР¹, а́, ч. Те саме, що пацю́к¹.

У млині щось гризуть і смакують щури (Рильський, І, 1960, 137);

Щури першими тікають з корабля, коли він починав тонути (Смолич, Світанок.., 1953, 105);

Щури — переносники інфекційних хвороб (чуми, туляремії, інфекційної жовтяниці та ін.) — становлять велику епідеміологічну небезпеку (Підручник дезинф., 1953, 304);

*У порівн. — Ви ще його не знаєте. Хіба в таку ніч він всидить у хаті? Інший би отам щуром принишкнув би… (Гончар, II, 1959, 429).

∆ Водяни́й щур — невеликий водяний гризун.

Водяний щур.. поширений у степовій і лісостеповій зоні Радянського Союзу від БРСР і на схід до ріки Лени та озера Байкал (Підручник дезинф., 1953, 312);

Булькнув у воду водяний щур… (Вишня, Весна.., 1949, 136).

ЩУР², а́, ч.

1. Співочий птах родини в’юркових.

2. Те саме, що стриж.

В очереті зашуміло. Сонний щур злітає — Знов рибалки б’ють бовтами, Рибу заганяють (Гр., І, 1963, 28);

Як цяточки снігу — над річкою гуси, Над кручами гнізда пильнують щури (Шер., Дружбою.., 1954, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щур — Пацюк, (птах) сов. стриж, щурик Словник синонімів Караванського
  2. щур — [шчур] шчура, м. (на) шчур'і/шчуров'і, мн. шчури, шчур'іў Орфоепічний словник української мови
  3. щур — ЩУР¹, а́, ч. Те саме, що пацю́к¹. У млині щось гризуть і смакують щури (М. Рильський); Щури першими тікають з корабля, коли він починає тонути (Ю. Смолич); Щури – переносники інфекційних хвороб (чуми, туляремії, інфекційної жовтяниці та ін. Словник української мови у 20 томах
  4. щур — щур 1 іменник чоловічого роду, істота пацюк щур 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
  5. щур — щур футб. вид удару (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. щур — Назва птахів Словник застарілих та маловживаних слів
  7. щур — I -а, ч. Те саме, що пацюк I. Водяний щур — невеликий водяний гризун. II -а, ч. 1》 Співочий птах родини в'юркових. 2》 Те саме, що стриж. 3》 Ластівка-берегівка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. щур — I. ПАЦЮ́К (мишоподібний шкідливий ссавець), ЩУР. Коли в замковій щілині клацнув ключ, великий сірий пацюк швидко повів вусами й непевно нюхнув повітря (О. Донченко); У млині щось гризуть і смакують щури (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  9. щур — Щур, -ра́, -ро́ві; щури́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. щур — Щур, -ра м. 1) Крыса, Mus rattus и Mus decumanus. ЕЗ. V. 83. Св. Л. 221. Вх. Пч. II. 6. Не ззість його ніщо: ні миші, ні, щури. 2) Птица: стрижъ, Hirundo riparia. Сидить, як щур в горах. Ном. № 1353. Що то таке: чи щур, чи горобець маленький? Греб. 394. 3) = щир. Вх. Пч. І. 8. ум. щурик. Словник української мови Грінченка