щілинка

ЩІ́ЛИ́НКА, и, ж. Зменш. до щі́ли́на 1.

Прокинувся вранці; чую якийсь гомін… крізь забите вікно в щілинки сонце — наче золоті стрілки (Вовчок, VI, 1956, 239);

З вікон, у щілинки гардин і фіранок виглядали налякані міщани (Рибак, Опов., 1949, 192);

На вікні Ганка повісила сіті, бо вже холодно й вітри дмуть у всі щілинки (Ів., Вел. очі, 1956, 140);

Щілинка, що раніше була лише скраю, тепер наскрізь розкраяла маленьке тільце сопілки, ще й у другім місці тріснула (Головко, І, 1957, 138);

Командир загону послав кіннотника. Одного, другого, третього. В кожного — наказ пробитися, знайти якусь щілинку, дістатися до своїх (Донч., І, 1956, 53);

Вузькі щілинки його очей на плескуватому тлустому обличчі з набряклими щоками і мішками під очима обурено блиснули (Тулуб, В степу.., 1964, 37);

Додому Сиволап повернувся геть далеко за північ. Ледве знайшов замкову щілинку, повернув ключа, але двері не відчинялися (Ткач, Плем’я.., 1961, 125).