щічка
ЩІ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щока́ 1.
Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Мирний, І, 1949, 341);
Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами, у сніговій шапці (Мик., І, 1957, 299);
*Образно. Роса капотить, наче перли, На гарную щічку тюльпана (Крим., Вибр., 1965. 273).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- щічка — ЩІ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до щока́ 1. Тихо схилившись, злегенька поцілував він Галю в незакриту щічку (Панас Мирний); Увіходять Палагея та дід Молибога, верткий, меткий, із срібною борідкою, з рожевими щічками, з колючими сивими бровами... Словник української мови у 20 томах
- щічка — щі́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- щічка — -и, ж. Зменш.-пестл. до щока 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- щічка — Щі́чка, -чки, -чці; щі́чки, щі́чок (зм. від щока́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- щічка — Щічка, -ки ж. ум. отъ щока. Словник української мови Грінченка