юкола
Ю́КОЛА, и, ж. В’ялена на сонці риба, яку заготовляють на зиму мешканці Крайньої Півночі та Далекого Сходу.
Орочі розтопили погаслу грубку, нагріли чаю, витягли з шкіряної торби в’ялену кету — юколу (Багмут, Щасл. день.., 1959, 127).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юкола — -и, ж. В'ялена на сонці риба, яку заготовляють на зиму мешканці Крайньої Півночі та Далекого Сходу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- юкола — Ю́КОЛА, и, ж. В'ялена на сонці риба, яку заготовляють на зиму мешканці Крайньої Півночі та Далекого Сходу. Орочі розтопили погаслу грубку, нагріли чаю, витягли з шкіряної торби в'ялену кету – юколу (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах
- юкола — ю́кола іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови