1. Словник української мови в 11 томах

юність

Ю́НІСТЬ, ю́ності, ж.

1. Період життя людини до зрілості, коли відбувається нагромадження й розвиток життєвих сил організму; молодість.

Невже і в її маленьке серце постучалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (Стельмах, І, 1962, 157);

З батьківською ніжністю дивився капітан Дорошенко на хлопця.. У ньому, притихлому й трохи соромливому, впізнає капітан свою давню юність (Гончар, Тронка, 1963, 339);

*У порівн. Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов, Життя його згадай, як юність, неповторне (Рильський, II, 1960, 301);

// перен. Рання пора, новизна чого-небудь.

До Маріуполя я потрапив випадково, шукаючи притулок, де б у затишку закінчити роботу над новою книгою. То було давно — на світанку літературної юності (Смолич, VI, 1959, 11).

В ю́ності — в молоді роки.

Несміливий хлопчисько, який соромився навіть свого надмірного росту і тому в юності трохи сутулився, перетворився у гладкого рожевощокого мужчину з статечним голосом і поважною ходою (Вільде, Сестри.., 1958, 122).

2. Властивість за знач. ю́ний.

Вона вродлива. Її воскове прозоро-рожеве обличчя пашить юністю (Досв., Вибр., 1959, 206);

В серцях палає юності вогонь (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78).

3. збірн. Те саме, що юна́цтво 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юність — Це період від 16 до 21 року – від отримання паспорту до здобуття всіх громадянських прав (право бути обраним у вищі органи влади). Від підліткового віку і від молодості період юності відокремлює скоріше не біологічна, а соціальна межа. Словник із соціальної роботи
  2. юність — див. МОЛОДІСТЬ, о. молоді <�юні> літа <�дні>, (творчости) П. перші кроки, рання пора, світання, ЗБ. юнацтво, юнь Словник синонімів Караванського
  3. юність — [йун'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. юність — Молодість, молодощі Словник чужослів Павло Штепа
  5. юність — юності, ж. 1》 Період життя людини до зрілості, коли відбувається нагромадження й розвиток життєвих сил організму; молодість. || перен. Рання пора, новизна чого-небудь. 2》 Властивість за знач. юний. 3》 збірн. Те саме, що юнацтво 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. юність — Ю́НІСТЬ, ю́ності, ж. 1. Період життя людини до зрілості, коли відбувається нагромадження й розвиток життєвих сил організму; молодість. Невже і в її маленьке серце постукалось кохання?... Словник української мови у 20 томах
  7. юність — ю́ність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  8. юність — МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. Словник синонімів української мови