юрист

ЮРИ́СТ, а, ч. Фахівець з правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права.

В своїх питаннях, поставлених підсудним і свідкам, звертав Владко особливу й систематичну увагу зокрема на одну справу, яку поминали звичайно фахові юристи (Фр., VI, 1951, 268);

Комуністична партія повсякденно проявляє піклування про підготовку висококваліфікованих кадрів радянських юристів (Рад. суд охороняє права.., 1954, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юрист — Правник, правознавець. Словник синонімів Полюги
  2. юрист — Правник, правознавець, юриспрудент, слуга закону, ір. служитель Теміди, (установи) юрисконсульт, (нотаріяту) нотар, юриста, п! АДВОКАТ, СУДДЯ Словник синонімів Караванського
  3. юрист — [йурист] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
  4. юрист — Правник Словник чужослів Павло Штепа
  5. юрист — рос. юрист офіційна особа, що має професійну юридичну освіту і проводить юридичну практику (роботу). Eкономічна енциклопедія
  6. юрист — ЮРИ́СТ, а, ч. Фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права; правник, правознавець. В своїх питаннях, поставлених підсудним і свідкам, звертав Владко особливу й систематичну увагу зокрема на одну справу... Словник української мови у 20 томах
  7. юрист — юри́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. юрист — -а, ч. Фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. юрист — ПРАВНИ́К (фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права), ПРАВОЗНА́ВЕЦЬ, ЮРИ́СТ, ПРАВОВИ́К розм., ПРАВОВІ́Д заст., ЮРИ́СТА заст. (Фауст:) У філософію я вник, До краю всіх наук дійшов — Уже я й лікар, і правник (переклад... Словник синонімів української мови
  10. юрист — Юри́ст, -та, -тові; юри́сти, -стів і старе юри́ста, -ти, -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)