1. Словник української мови в 11 томах

яглиця

ЯГЛИ́ЦЯ, і, ж., бот. (Aegopodium podograria L). Багаторічна трав’яниста рослина родини зонтичних з великими листками й дрібними білими квітками, зібраними в складні зонтики.

На більш затінених місцях [у парку] зустрічається осика лісна, яглиця.., валеріана, вероніка, суниці, заяча капуста (Парк Олександрія.., 1949, 99);

*У порівн. — Що ви, бабо! Хіба ж ви такі старі? Ви ж іще молодиця хоч куди! — Та вже ж! молода та зелена, як у спасівку яглиця! — сміється баба з себе (Дн. Чайка, Тв., 1960, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яглиця — ЯГЛИ́ЦЯ, і, ж., бот. Багаторічна трав'яниста рослина родини зонтичних з великими листками й дрібними білими квітками, зібраними в складні зонтики. На більш затінених місцях [у парку] зустрічається осика лісна, яглиця.. Словник української мови у 20 томах
  2. яглиця — ягли́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. яглиця — -і, ж., бот. Багаторічна трав'яниста рослина родини зонтичних з великими листками й дрібними білими квітками, зібраними у складні зонтики. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. яглиця — Я́глиця, -ці ж. раст. Aegopodium podagraria. Мнж. 168. Анн. 11. Молода, як у спасівку яглиця, — т. е. старая. Словник української мови Грінченка