якось

Я́КОСЬ¹, присл. неознач. Уживається при вираженні непевності, невизначеності способу дії; якимсь чином, не ясно, як саме.

Хома балакав із сватом та все якось чудно та неспокійно поглядав на стару (Коцюб., І, 1955, 90);

Він зрозумів, що велике й чисте кохання палає в серці молодого табунника і треба б якось допомогти йому добитися свого щастя (Тулуб, В степу.., 1964, 179);

— Може, якось викрутимось, бо я дивитись не можу, як ти караєшся з оцим лісом (Стельмах, І, 1962, 481);

// Те саме, що чому́сь 2.

Любий дядьку! Справді мені якось аж дивно, що я ніяк не можу з Вами побачитись (Л. Укр., V, 1951, 31);

Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, що розляглися за річкою в Румунії, ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір’ю шпилясті гори, що тиснуться понад Прутом з сього боку… (Коцюб., І, 1955, 177);

Якось йому не щастилося (Фр., IV, 1950, 10);

[Андрій:] Ви все якось уникаєте розмовляти про те, що мене найбільш хвилює! (Мороз, П’єси, 1959, 338);

// Ненароком, випадково.

Приходить жінка получати гроші на дітей..; казначей якось їй і видав замість 6 та 12 карбованців (Мирний, V, 1955, 325);

Старшокласники, хлопці й дівчата, розбрелись, позникали в зелених виноградних хащах. І, звісно, це ж була чистісінька випадковість, що Тоня з Віталиком женуть один рядок, дівчина сама якось опинилася в цьому рядку в останню мить (Гончар, Тронка, 1963, 50).

Я́КО́СЬ², присл. часу. Одного разу.

З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла [генеральша], Та аж за царину зайшла (Шевч., II, 1963, 244);

Якось раз над містечком стояла тиха, місячна, літня ніч. Високо, трохи не серед неба, стояв місяць, ясний, блискучий, повний (Н.-Лев., І, 1956, 53);

А якось, коли розмови ущухли, Шевченко заспівав пісню (Тулуб, В степу.., 1964, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

якось

Значення в інших словниках