янгол
Я́НГОЛ, а, ч., розм. Те саме, що а́нгел.
На іконостасі стояв чималий золотий хрест з терновим вінком на перехресті, а по боках коло хреста стояли навколішки два позолочені янголи (Н.-Лев., II, 1956, 347);
Тепер у колишній церкві тиша. Така, яка панувала в години після відправи. Дрімотна й урочиста. Давно немає позолочених ікон, розмальованих янголами криласів і простінків (Цюпа, Краяни, 1971, 105);
[Дуенья:] Моя сеньйора — янгол милосердя! (Л. Укр., III, 1952, 391);
*У порівн. Мов янголи ясні, літають мрії ті І будять у людей надії золоті (Рильський, І, 1960, 81).
◊ День я́нгола, заст. — іменини.
[Горпина:] Готуй лишень, Оленко, обід, бо вже куми йдуть справляти день мого святого янгола (Н.-Лев., II, 1956, 501);
Цими днями святкувала пані Міллер день свого янгола (Коб., III, 1956, 221).
Значення в інших словниках
- янгол — див. АНГЕЛ. Словник синонімів Караванського
- янгол — див. ангел Словник синонімів Вусика
- янгол — [йангол] = ангел -ла, м. (на) -лов'і/-л'і, мн. -лие, -л'іў Орфоепічний словник української мови
- янгол — -а, ч., розм. Те саме, що ангел. День янгола заст. — іменини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- янгол — Я́НГОЛ, а, ч. Те саме, що а́нгел. Словник української мови у 20 томах
- янгол — я́нгол іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- янгол — А́нгел і я́нгол (іноді а́нгол), -ла; -ли, -лів (форма а́нгел стара, книжно-слов’янська; народня – я́нгол або а́нгол) я́нгол, -ла; -ли, -лів; див. а́нгел Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- янгол — Я́нгол, -ла и янголь, -ля м. Ангелъ. Заснув піп і бачить во сні: стоїть в головах янгол да й каже: «Не бійся нічого: Бог мене послав на землю боронити тебе». Рудч. Ск. II. 160. Прилітає янголь: «Прислав Бог».... Рудч. Ск. II. 154. ум. я́нголик. Грин. ІІІ. 48. см. еще янголя, янголятко, янголяточко. Словник української мови Грінченка