1. Словник української мови в 11 томах

євангельський

ЄВА́НГЕЛЬСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до єва́нгеліє 1.

На селі співали півні і чомусь пригадалося євангельське оповідання, як апостол Петро зрікся Христа (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40).

2. Який бере за основу євангеліє (у 1 знач.).

П’ятидесятники-трясуни раніше гучно називали себе істинними християнами євангельської віри (Наука.., 8, 1958, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. євангельський — ЄВАНГЕЛЬСЬКИЙ – ЄВАНГЕЛІЧНИЙ – ЄВАНГЕЛІСТСЬКИЙ Євангельський. Який стосується Євангелія: євангельська віра, євангельський пастор, євангельська тема, євангельське оповідання, євангельський текст. Євангелічний. Літературне слововживання
  2. євангельський — [йеивангеил'с'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. євангельський — єва́нгельський прикметник Орфографічний словник української мови
  4. євангельський — -а, -е. 1》 Прикм. до Євангеліє. 2》 Який бере за основу Євангеліє. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. євангельський — Євангельський, -а, -е Евангельскій. Стор. ІІ. 153. Словник української мови Грінченка