1. Словник української мови в 11 томах

іммігрант

ІММІГРА́НТ, а, ч. Чужоземець, що переїхав до якої-небудь країни на постійне проживання; переселенець.

Сучасне населення США в основному утворилось з європейських переселенців (іммігрантів) та їх нащадків (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 245);

Компанія тут відкрила кілька збройних заводів і стала набирати робітників серед іммігрантів з Старого світу (Рибак, Час.., 1960, 85).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іммігрант — [ім':ігрант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  2. іммігрант — рос. иммигрант (від латин. immigrans (immigrantis) -той, що вселяється) — іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне проживання. Eкономічна енциклопедія
  3. іммігрант — іммігра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. іммігрант — -а, ч. Чужоземець, що переїхав до якої-небудь країни на постійне проживання; переселенець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. іммігрант — іммігра́нт [від лат. immigrans (immigrantis) – той, що вселяється] 1. Іноземець, який оселився в якійсь країні на постійне проживання. 2. Види, роди, сімейства та інші групи тварин, які виникли й розвивалися на іншій території і вселилися на дану територію значно пізніше. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. іммігрант — ПЕРЕСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто переселяється, переселився на нове місце проживання), ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, ІММІГРА́НТ (чужоземець, який переїхав до якоїсь країни); ЕМІГРА́НТ (той, хто залишив батьківщину і переселився в іншу країну); ВИ́ХОДЕЦЬ (перев. Словник синонімів української мови