1. Словник української мови в 11 томах

індичитися

ІНДИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Надиматися, як індик; бундючитися.

[Мелашка:] О, Катре!.. Здорова, Катре! [Катря:] Хоч і прощайте. [Мелашка:] І досі індичишся? (Кроп., IV, 1959, 46);

— Та бери ж, чого запишалася,— прикрикнула, осяяна щастям мати. — Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. індичитися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
  2. індичитися — інди́читися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. індичитися — -чуся, -чишся, недок., розм. Надиматися, як індик; бундючитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. індичитися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  5. індичитися — Інди́читися, -чуся, -чишся, -чаться; не інди́чся, не -ди́чтеся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)