1. Словник української мови в 11 томах

інженер

ІНЖЕНЕ́Р, а, ч. Фахівець у якій-небудь галузі техніки з вищою технічною освітою.

— Історія не конструюється, не будується по наперед уложеному плану, як будівничий будує дім, а інженер міст (Фр., IV, 1950, 314);

Знаю, друже, що ти конструюєш тепер літаки..,— тож на те інженер! (Гонч., Вибр., 1959, 73);

Інженер-електрик; Інженер-механік.

◊ Інжене́р людськи́х душ — письменник; педагог-вихователь.

Комуністична партія вважає письменників інженерами людських душ (Талант.., 1958, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інженер — [інжеинер] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
  2. інженер — рос. инженер (фр. ingenieur, від латин. ingenium — здібність, винахідливість) — спеціаліст з вищою технічною освітою. Eкономічна енциклопедія
  3. інженер — інжене́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. інженер — -а, ч. Фахівець із вищою технічною освітою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. інженер — інжене́р (франц. ingenieur, від лат. ingenium – здібність, винахідливість) спеціаліст з вищою технічною освітою. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. інженер — Інжене́р, -не́ра; -не́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)