інкрустатор
ІНКРУСТА́ТОР, а, ч. Фахівець з інкрустації.
На певний час бандури потрапляють до рук інкрустатора Ольги Дебелої, і на зовнішньому боці корпусу з’являється барвиста смужка українського орнаменту (Знання.., 1, 1966, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- інкрустатор — інкруста́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- інкрустатор — -а, ч. Фахівець з інкрустації. Великий тлумачний словник сучасної мови