інтерв’ю

ІНТЕРВ’Ю́, невідм., с. Призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або яким-небудь іншим діячем і т. ін.

Бліндаж. Записав газетяр інтерв’ю — Про дні бойові, про героїв плацдарму… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 328);

— Американський журналіст і фоторепортер брали у мене інтерв’ю, допитувалися, як потерпів Київ від окупації (Рибак, Час.., 1960, 191);

// Газетна стаття або передача по радіо, телебаченню, що містить виклад такої розмови.

Я своє «інтерв’ю» почну-таки з опису самого себе (Л. Укр., III, 1952, 744).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. інтерв’ю — інтерв’ю́ (англ. interview, букв. – зустріч, бесіда) жанр публіцистики, розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем з актуальних питань. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. інтерв’ю — Інтерв’ю́, не відм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)