інтригування

ІНТРИГУВАННЯ, я, с. Дія за знач. інтригувати.

— Ще недавно Олександр називав мене братом,— згадував Наполеон,— але то була дипломатична гра… Але цю гру я розгадав, і інтригування за моєю спиною нічого Росії не дало (Кочура, Зол. грамота, , );

Псевдоромантика, інтригування читача запаморочливими інтимними перипетіями не приводило до реалістичного зображення історичних подій (Рад. літ-во, , , ).