ірга
ІРГА́, и́, ж (Атеlас Hier Mcaili.) Високий декоративний чагарник родини розоцвітих з численними білими квітками.
Подібно до глоду збирають насіння муш-мули та ірги звичайної (Колг. енц., І, 1956, 703);
В Голосіївському лісі багато ярів, Якщо тут насадити іргу і барбарис, глід і дерезу, то ці чагарники згодом перетворяться на справжній живопліт (Веч. Київ, 9.II, 1966, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me