ірга

ІРГА́, и́, ж (Атеlас Hier Mcaili.) Високий декоративний чагарник родини розоцвітих з численними білими квітками.

Подібно до глоду збирають насіння муш-мули та ірги звичайної (Колг. енц., І, 1956, 703);

В Голосіївському лісі багато ярів, Якщо тут насадити іргу і барбарис, глід і дерезу, то ці чагарники згодом перетворяться на справжній живопліт (Веч. Київ, 9.II, 1966, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ірга — ірга́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ірга — -и, ж. Високий декоративний чагарник родини розоцвітих із численними білими квітками. Великий тлумачний словник сучасної мови