1. Словник української мови в 11 томах

ієрогліф

ІЄРО́ГЛІФ, а, ч.

1. Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови.

Етруски писали не.. ієрогліфами, а буквеним письмом, яке нагадувало латинське (Знання.., 1, 1966, 28);

Ієрогліфи — дивні знаки, Не мені розгадати їх суть (Воронько, Тепло… 1959, 106);

*У порівн. Тихим морем послались біласті дороги.. Вони списали синє полотно моря, як давні ієрогліфи (Коцюб., II, 1955, 288).

2. перев. мн., перен. Про незрозумілий, нерозбірливий почерк.

Секретар в блокноті щось нотував швидкими розмашистими ієрогліфами (Смолич, III, 1959, 482).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ієрогліф — див. ГІЄРОГЛІФ. Словник синонімів Караванського
  2. ієрогліф — [ійеирогл'іф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў Орфоепічний словник української мови
  3. ієрогліф — див. гієрогліф Словник чужослів Павло Штепа
  4. ієрогліф — ІЄРО́ГЛІФ², у, ч., геол. 1. Нерівності на поверхні гірських порід флішевих геологічних формацій... Словник української мови у 20 томах
  5. ієрогліф — ієро́гліф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. ієрогліф — -а, ч. 1》 Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови. Теорія ієрогліфів — гносеологічна концепція, за якою відчуття є не суб'єктивними образами об'єктивних речей, а лише умовними позначеннями (символами... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ієрогліф — КАРЛЮ́ЧКА розм. (незграбно написана літера), КРИВУ́ЛЯ ірон.; ІЄРО́ГЛІФ (незграбно й нерозбірливо написана літера). Вони вимальовували.. дивовижні карлючки замість літер (П. Словник синонімів української мови