їдкувато

ЇДКУВА́ТО. Присл. до їдкува́тий.

Коропову так захотілось назад, у Донбас, коли зачув він те журавлине курликання: «Ой, Коропов!..» Розгадавши його, їдку-вато всміхнувся Семен Полікарпович (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 117).