1. Словник української мови в 11 томах

їстоньки

ЇСТОНЬКИ, пестл. Те саме, що їсти 1.

І їстоньки — не їм, і питоньки — не п’ю, Та виглядаю все Зозуленьку мою (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 24);

В неділю рано почало світати, Ой пішла Лисичка їстоньки шукати (Іван Франко, XIII, 1954, 259);

От мати наварила йому снідати. Принесла до берега та й кличе: — Івасику-Телесику, приплинь-бо сюди, дам тобі я їстоньки (Павло Тичина, I, 1957, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їстоньки — див. їсти Словник синонімів Вусика
  2. їстоньки — [йістон'кие] незм. Орфоепічний словник української мови
  3. їстоньки — пестл. Те саме, що їсти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. їстоньки — ї́стоньки присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. їстоньки — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. їстоньки — Ї́стоньки, ї́сточки, не відм. їх, їм, ї́ми, займ.; род., дав. орудн. мн. від він Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. їстоньки — Їстоньки гл. ум. отъ ї́сти. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Йому ненечка їстоньки носить. Чуб. III. 389. Словник української мови Грінченка