1. Словник української мови в 11 томах

їстівний

ЇСТІВНИ́Й, а́, е́. Який можна споживати.

На степу росте багато їстівного зела (Ю. Янов., І, 1954, 256);

Їстівні гриби;

// у знач. ім. їстівне́, но́го, с. Їжа (у 1 знач.), пожива.

[Антон:] Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (Кроп., III, 1959, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їстівний — ЇСТОВНИЙ, суч. ЇСТИВНИЙ, споживний, травний, стравний, з. їдомий. Словник синонімів Караванського
  2. їстівний — див. ненажера Словник синонімів Вусика
  3. їстівний — [йіс'т'іyний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. їстівний — їстівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  5. їстівний — -а, -е. Якого можна споживати. Їстівні гриби. || у знач. ім. їстівне, -ного, с. Їжа (у 1 знач.), пожива. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. їстівний — Ї́ЖА (те, що їдять люди, тварини), ЇДА́ розм., ПОЖИ́ВА розм., ПОЖИ́ВОК розм., ПОКО́РМ розм., СПОЖИ́ВА розм., ПОТРА́ВА рідше, СПОЖИ́ВОК рідше, СПОЖИ́ТОК рідко, ЇСТВО́ заст., ЇДЛО́ діал., З'Ї́ЖА діал., ПОЖИ́ТОК діал.; СТРА́ВА, ЇСТІВНЕ́, ЗАЖИ́ВОК заст. Словник синонімів української мови
  7. їстівний — Їстівни́й, -на́, -не́ їсто́вний = їстівни́й Правописний словник Голоскевича (1929 р.)