Ада

ДИВИ́СЬ (ДИВИ́) (уживається як вигук, щоб звернути увагу на когосьщось), ГЛЯНЬ, КЕ розм., АДИ́ (АДІ́Т) (АДІ́ТЬ) діал., ІЙО́Н діал. (Фаон:) Ти втомлена. Дивись, — бліда (Леся Українка); — Дивіться: вересень, а овес ще майже зелений (О. Гончар); — Диви, пташина лежить (О. Довженко); О! Глянь! Стрибають в іскрянім півколі Маленькі рибки, мов у дивній грі! (М. Рильський); Подивилася (Дорина) з-під руки на ворота. — А ке, Матвію! Хто це до нас іде? (І. Микитенко); Якийсь дотепник не проминув нагоди поплескати язиком. — Ади, наші бригадири уже сватами стали (М. Ю. Тарновський); — А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (вороги), — мовив Кабан (І. Франко); "Чим пред тобою, милий тату, Син заслужив таку мій плату? Ійон, мов в свинки грають їм" (І. Котляревський).

ПЕ́КЛО (місце, куди, за релігійними уявленнями, потрапляють душі грішників), АД заст., ГЕЄ́НА книжн., ТА́РТАР міф. Немає у мене гріхів.. Чого ж би я в пеклі горів? (А. Кримський); Грім креснув, і дощ полився... В ад тягли... Козак моливсь... І аж в пеклі б опинився — якби не... — не пробудивсь (Л. Боровиковський); Для мокрого й геєна не страшна (В. Мисик); (Антей:) А як верталась в тартар Персефона, то забирала нам усі прикраси (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ада — -и, ж., спец. Мова програмування для вбудованих обчислювальних систем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Ада — А́да іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови