абиякий

БУДЬ-ЯКИ́Й (немає значення, байдуже який), ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), ВСЯК (УСЯ́К) розм. рідше, ХОЧ ЯКИ́Й розм., БУДЬ-КОТРИ́Й розм. рідше, АБИ́ЯКИЙ рідше, КОТРИ́Й-БУДЬ розм. рідко; ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм., ЯКИ́Й ЗАВГО́ДНО (КОТРИ́Й ЗАВГО́ДНО) розм., ЯКИ́Й (КО́ТРИ́Й) ПОПА́ЛО (ПОПАДЕ́) розм., ЯКИ́Й (КО́ТРИЙ) ХО́ЧЕШ (ХО́ЧЕТЕ і т. ін.) розм., ЯКИ́Й (КО́ТРИ́Й) ПРИПА́ЛО (ПРИПАДЕ́) розм. рідше, ЯКИ́Й ПРИ́ЙДЕТЬСЯ (КО́ТРИ́Й ПРИ́ЙДЕТЬСЯ) розм. рідше, ЯКИ́Й (КО́ТРИ́Й) БИ (ТАМ (ТО)) НЕ БУВ (НЕ БУЛО́ — у непрямих відм.) розм. (будь-який без розбору). Будь-які твої слова й докази розіб'ються об панцир його озлобленості (О. Гончар); Вона (баба) без всякого обману І щиро без обиняків Робила грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків (І. Котляревський); Тихович каже циганові копати абиякий кущ (М. Коцюбинський); — У нас три висотні об'єкти — кожний вибере собі перший-ліпший (І. Волошин); (Морж:) У повітрі літає мікроба. Так оця мікроба може вам, вибачте, в які завгодно місця залізти (О. Корнійчук); (Гелен:) Певен я: коли б та перемога була в руці Гелени, в Поліксени чи в Андромахи, чи в котрої хочеш, та не в твоїй, — вона була б за нами (Леся Українка). — Пор. 1. ко́жний, 1. яки́й-не́будь.

ЗВИЧА́ЙНИЙ (який нічим не виділяється серед інших, нічим не примітний), НОРМА́ЛЬНИЙ, РЯДОВИ́Й, ПРО́СТИ́Й, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, АБИ́ЯКИЙ рідше, ОРДИНА́РНИЙ книжн., УЗУА́ЛЬНИЙ книжн., ОБИЧА́ЙНИЙ заст., РОЗХО́ЖИЙ заст. Походжаючи під осокорами, знічев'я озирала (дівчина) пристань: звичайний річковий причал, яких багато на Дніпрі, притулився в очеретах, живе своїми неквапливими буднями (О. Гончар); Рядові донецькі люди, Ви тепер помітні всюди, Бо звелися від глибин До небачених вершин (М. Упеник); Данило чомусь відчув, що перед ним сидить не простий парубчак, а господар землі (М. Стельмах); Тепер він був у буденному одязі, без краватки — пересічний молодик (Є. Куртяк); Живих.. побачив у кутку літнього капітана, коротко підстриженого, з дуже звичайною, прозаїчною зовнішністю (І. Ле і О. Левада); — Ви не думайте, що я абиякий чоловік, я чоловік значний на селі і в громаді маю великий голос (С. Васильченко); Професія Баркова була досить ординарна — театральний художник-декоратор (В. Собко); Нема в його лиці нічого, опріч обичайного суму та моці (Марко Вовчок); Розхожа логіка. — Пор. 3. буде́нний.

ПОГА́НИЙ (який не має позитивних якостей, властивостей, не заслуговує на позитивну оцінку, не відповідає поставленим вимогам), НЕДО́БРИЙ, НЕЗАДОВІ́ЛЬНИЙ, НЕГА́РНИЙ, НЕГО́ЖИЙ, НЕХОРО́ШИЙ, НЕЛА́ДНИЙ, ЖАХЛИ́ВИЙ підсил., ПОГАНЕ́НЬКИЙ розм., КЕ́ПСЬКИЙ розм., НЕЗУГА́РНИЙ розм., АБИ́ЯКИЙ розм., КАЗНА-ЯКИ́Й розм., НІЯ́КИЙ розм., ТАКИ́Й-СЯКИ́Й розм., НЕВІ́РНИЙ розм., НЕВА́ЖНИЙ розм. рідше, ЛИХИ́Й розм., ПОГАНЮ́ЧИЙ підсил. розм., ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАРШИ́ВИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм., ПІДЛИЙ підсил. розм., ЧОРТЗНА́-ЯКИ́Й зневажл., ЛЕДА́ЧИЙ зневажл., ЧОРТІВ лайл., БІ́СІВ лайл., ЧОРТЯ́ЧИЙ лайл., ХУДИ́Й заст., ЛЕ́ДА-ЯКИ́Й діал., ШПЕ́ТНИЙ діал.; НЕДОБРОЯ́КІСНИЙ, НЕЯ́КІСНИЙ (незадовільної якості); НЕЗАВИ́ДНИЙ, МИ́РШАВИЙ, ДРАНТИ́ВИЙ діал., ЗЛИДЕ́ННИЙ діал. (перев. зовні); ОСТА́ННІЙ, ПОСЛІДУ́ЩИЙ розм. (найгірший серед інших). В житті не так усе просто, як йому здавалося. Навіть серед односельчан виявилися хороші і погані люди: одним можна вірити, іншим — ні (Григорій Тютюнник); Гордєєв усю ніч пік у кухонній юрті пироги і все хвилювався, що дріжджі погані (З. Тулуб); — Недобрий, дочко, сьогодні зварила борщ. Мабуть, і сьогодні сало збігло (І. Нечуй-Левицький); Коли весь комітет одноголосно визнав її роботу незадовільною, дівчина ледве перемогла себе, щоб не піти з кімнати, грюкнувши дверима (О. Донченко); Як воно чудно: повернеться життя до тебе негарним, чорним своїм боком — і якимсь поганим здається все на світі (Г. Хоткевич); Літав соловейко в рожевий городчик, Кохав-бо він рожу, А поруч коханки він навіть не бачив Тернину негожу (А. Кримський); (Іван:) Аби тільки ми не зробили якогось нехорошого вчинку, з яким дружба не може миритись (І. Микитенко); Міщанська вулиця відразу відчула щось неладне (Н. Рибак); В оці вранішні години він багато думає.. про все, що завгодно, аби тільки не згадувати тієї жахливої ночі (А. Дімаров); Хто б ризикнув з цього сморчка зробити хоч би поганенького вояку (М. Хвильовий); З вигляду головного лікаря здогадався (Роман Кирилович), що справи кепські (В. Дарда); Коли ж недокурок впав долі, мовив (дід) статечно: "Більше такого не роби, внучку, то незугарні справи" (В. Скуратівський); (Мати:) Політниця з тебе абияка, тащити сіна — голова боліла... (Леся Українка); Господар з Юзьо Крапивницького був казна-який .. Двір в нього був запущений, а на полі родили бур'яни (С. Чорнобривець); Рибалка з нього був ніякий (Ю. Яновський); — Таке-сяке (ліжко) зляпав, а все ж буде краще на йому, ніж долі (С. Васильченко); Пішла б вона гуляти того-таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу (Марко Вовчок); Дивлюсь — усі якісь чудні Мені здаються хлопці. В очах у кожного смішок, Все надто підозріло. Невже зробив якийсь грішок? Неважне, значить, діло... (С. Воскрекасенко); Лихий передобідок і найліпший обід попсує (прислів'я); Воно-таки доведеться чарку горілки випити. І поганюча ж вона, і гірка, а от люблю її (А. Шиян); Згарський лишив Калиновича в препоганім настрою (І. Франко); Від паршивого берега відчалив, а на паскудний прибився (М. Стельмах); (Професор:) Надзвичайно підла погода. Вдень було ясно, а тепер дощ і сніг (І. Кочерга); Думають тільки про мед у своїх льохах. Переймають чортзна-які звичаї. Гидують своєю мовою (О. Довженко); На ледачій землі і трава не росте (прислів'я); — Чи скоро ж той чортів перевіз? — гукнула вона (Ю. Смолич); — А ти чого посміхаєшся? — Такий бісів характер маю (М. Стельмах); (Никодим (несамовито):) Не говори чортячим язиком до мене! Бо ти холодними речами отруту мені в душу ллєш (І. Карпенко-Карий); (Омелько:) Дай же, Боже, гуляти нам тихо, без сварки і без худого слова! (М. Кропивницький); Леда-якого бортника і мед ледачим пахне (Словник Б. Грінченка); Старого і шпетного.. полюбила (пісня); Чекати на високий урожай не можна, якщо покладеш у ґрунт недоброякісне зерно (з журналу); Ґудзики з бази виписали такі грубі, неякісні, що ніяк до того матеріалу не пасували (В. Козаченко); "Хай він і в цій незавидній робочій одежі, а я пишаюся ним", — мовби каже дівчина, вчепившись за батька (О. Гончар); Савка махнув батогом і так натягнув віжки, ніби правив не миршавими коненятами, а казковими зміями (М. Зарудний); Він був бідний зарібник, а вона також не мала хати. Наймала якусь дрантиву хатчину (О. Кобилянська); Такий собі злиденний будиночок, та ще й репнутий по фасаду з самої гори донизу (І. Багряний); Він Теж не з останніх (тут повів рукою На збіжжя, в другій складене кімнаті, — Пшеницю й кукурудзу золоту)... (М. Рильський); Правда, й Кирило Тур був у Січі не послідущий, був козак-душа (П. Куліш). — Пор. 1. бридки́й, 1. нікче́мний.