1. Словник синонімів української мови

анахорет

САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері). Зараз я подібний до нещасного самітника, який блукає в пустелі, помираючи від спраги (І. Волошин); — На те місце (пішов священик), де колись стояв скиток пустельника, який проводив увесь час у молитві, пості і мовчанці (М. Стельмах); Навколо ні оселі, ні голосу людського, тільки невідома землянка, в якій ховається якийсь відлюдник (О. Донченко); Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І. Франко); Возлюби мовчання, живи в печерах, як святі отці-печерники (П. Загребельний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анахорет — анахоре́т іменник чоловічого роду, істота книжн. Орфографічний словник української мови
  2. анахорет — Відлюдько, самітник, відлюдник; (на релігійному ґрунті) пустельник, печерник, аскет, схимник, НЕҐ. фанатик. Словник синонімів Караванського
  3. анахорет — Відлюдок, відлудько, пустельник, самітник, див. нелюдим, мізантроп Словник чужослів Павло Штепа
  4. анахорет — -а, ч., заст. 1》 Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник. 2》 перен. Про людину, яка живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник, самітник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. анахорет — АНАХОРЕ́Т, а, ч. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері і т. ін.; пустельник, пустинник. Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І. Словник української мови у 20 томах
  6. анахорет — див. відлюдкуватий Словник синонімів Вусика
  7. анахорет — анахоре́т (грец. αναχωρητής, від άναχωρέω – віддаляюсь) самітник, відлюдник. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. анахорет — Тип пустельника у ранньому християнстві, популярний особливо у Єгипті і Сирії; а. жив у повному відособленні від людей, практикуючи аскетизм і віддаючи хвалу Богові молитвою. Універсальний словник-енциклопедія
  9. анахорет — Анахоре́т, -та; -ре́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. анахорет — АНАХОРЕ́Т, а, ч., заст. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці — в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник. Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до бога (Фр., XI, 1952, 475). 2. перен. Словник української мови в 11 томах