анахтемський

ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., АНА́ФЕМСЬКИЙ (АНА́ХТЕМСЬКИЙ) заст. Я знов самотній і проклятий, — схилився тяжко до вікна (Т. Осьмачка); Тихо, тихо, струни, грайте У сей страшний, проклятий час (О. Олесь); За тією клятою панською роботою світу не видно (С. Васильченко); Спійманий ось над тілами невинних, Що ж ти, убивце заклятий, мовчиш? (М. Шеремет); (Лисняк:) Триклятий магнат! Він справді кинув мене напризволяще (Ю. Мокрієв); О, прокляття проклятущим — за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (П. Тичина); І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (І. Цюпа); — Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ'яненко); (Панас:) Ах, іродів Лахтійон! Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. (М. Кропивницький); — Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! (П. Куліш); — Ти, анахтемський вилупку, вже в начальство поліз? — бухикає (старий) простудженим голосом (М. Стельмах). — Пор. 1. ненависний.