багатство

БАГА́ТСТВО (велике майно та грошові нагромадження), ГРО́ШІ мн., КАПІТА́Л розм., КАПІТА́ЛИ мн., підсил. розм., МІЛЬЙО́НИ мн., підсил. Жаль обгорнув душу Тура. Батько його Тур був давнього, славетного роду.. Але ж батько не мав ні слави, ні багатства (С. Скляренко); — Лишився я один, як палець, без грошей, без захисту (М. Коцюбинський); — Отой решетилівський наймитюга, що про нього колись Нестір плів, справді міг тут (у Каховці) збити капітал (О. Гончар); Європі нині повезло — Знов має добрі капітали з Америки (В. Еллан); — Якби вас доля кинула не в село, а в місто, ви б розвели мільйони, коли так падковито беретесь до роботи (І. Нечуй-Левицький). — Пор. доста́ток.

БАГА́ТСТВО (велика кількість, різноманітність чого-небудь); ЩЕ́ДРІСТЬ підсил., ЩЕДРО́ТА підсил., ЩЕДРО́ТИ мн., підсил. (звичайно про землю, природу та її явища); ПИ́ШНІСТЬ, ПИШНО́ТА (звичайно про розмаїтість барв, забарвлення). Сонце зайде за хмару, і з усієї пишноти літнього дня, з усього багатства світла і кольорів лишиться лише стільки, щоб золотим сяєвом обілляти крайчики важких хмар (І. Франко); У сотах пахне дивне поле, І щедрість лісу, й сила трав (М. Стельмах); Ні, ні, судьба не обділила, Мене нічим не обійшла. Ані щедротою здоров'я, Ні тою першою любов'ю, Що не зустріну в інший час (А. Малишко); Безкраї степи дихали на них пишністю півдня, ароматом нових далеких походів (О. Гончар).

БАГА́ТСТВО (зовнішня пишна краса, ошатність оздоблення і обстановки тощо), ГО́ЙНІСТЬ розм., РО́ЗКІШ підсил., ПИ́ШНІСТЬ підсил., ПИШНО́ТА підсил.; БУНДЮ́ЧНІСТЬ, ПОМПЕ́ЗНІСТЬ (пишність, розрахована на ефект). Треба ж порозкошуватися, показатися перед світом в усвій своїй красі, блиснути шитвом киптарів, багатством ременів, сипнути сороківцями (Г. Хоткевич); — Навіщо така розкіш, така пишнота? Скільки-то грошей марнується на ту розкіш! (І. Нечуй-Левицький); Окреме приміщення на одному з столичних вокзалів. Невелика, оздоблена з солідною пишністю зала (І. Кочерга); Чимало цікавого є у Вашингтоні. Загалом столиця вражає надмірною бундючністю (Л. Дмитерко). — Пор. 3. блиск.

БЛИСК (велич, могутність, багатство, солідність, дорога модність і т. ін. — у їх зовнішньому, часто лише показному вияві), ПИШНО́ТА, ЛИСК, ЛОСК рідше, ГЛЯ́НЕЦЬ (ГЛЯНС) (бездоганний зовнішній вигляд, вишукані манери і т. ін.). Він любив блиск, розкіш і жадав багатої, естетичної церковно-аристократичної обстави (І. Нечуй-Левицький); Нічого не щадила (мати) для блиску й краси своєї дочки (Н. Кобринська); Се йшов у всій своїй пишноті на тухольську раду боярин Тугар Вовк зі своєю дружиною (І. Франко); — І смішно, і сумно було бачити, як тьмяніє отой фальшивий лиск зверхності над людьми і як на виду починає проступати (в Гризоти) людське (В. Речмедін); Пруссацький оберст губить лоск і форс, (М. Бажан); Він віддасть його (хлопчика) комусь із магнатів, щоб при магнатському дворі набув він елегантних манер, знайомств і глянцю (З. Тулуб). — Пор. 3. бага́тство, I. 1. шик.

ДОСТА́ТОК (ДОСТА́ТКИ) (матеріальна забезпеченість, відсутність нестатків), ДОБРО́БУТ, ЗАМО́ЖНІСТЬ, СТА́ТОК, ДОСТА́ЧА розм., БЛА́ГА перев. книжн., ДОГО́ДА заст., БЛАГОДА́ТЬ заст., ЗАЖИ́ТОК діал., ГАРА́ЗДИ (ГАРА́ЗД) діал., ПО́ВНЯ діал. Оточив би молоду жінку достатком, гараздами і добивав би ся любові (Г. Хоткевич); — Ти знаєш: усі наші достатки прийшли з волів, з чумацтва (М. Стельмах); В хаті він єдиний мужчина, і його обов'язок дбати про добробут сім'ї (О. Гончар); Ділив (Василь) поле, ліс, луки. Ділив справедливо, враховуючи все — скільки дітей, робочих рук, яка заможність (О. Бердник); Багато і гарно робив (Лаврон), а статку все не мав (В. Речмедін); Не ростуть їх достачі, як у щасливих, щодня, щохвилини, а все дедалі то того не стає, то другого (Панас Мирний); — Ніякі блага не втримують людину там, де вона зустрічає байдужість, недовіру, грубість... (П. Інгульський); Переїхавши до Намангана, Євген Вікторович створив потрібні умови догоди (І. Ле); Ой у полі хата нова, Хата і кімната, А в тій хаті і кімнаті Усякої благодаті (пісня); Оповите буйним вінком ланів село дихає зажитком і достатками (з газети). — Пор. 1. бага́тство.