бадьоритися

БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися бадьоро, приховуючи або проганяючи втому, слабість, поганий настрій і т. ін.); КРІПИ́ТИСЯ, МУЖА́ТИСЯ рідше (за важких обставин). Я бадьорився, намагався розігнати туман смутку, що горнув мені душу, а все марно (Я. Гримайло); — А ти, Оксеню, кріпись. Ось я до млина поїду, борошна привезу, хліба свіжого з молодого врожаю скуштуєш, сил нових наберешся (І. Цюпа); Вова труснув головою й осміхнувся. "Мужайся, Антоне!" — черкнув він на кінці сторінки щоденника... (С. Васильченко). — Пор. 2. трима́тися.

БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯ заст.; КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОКО́ШИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм. (звичайно при несхвальному ставленні мовця до цього); БРАВУВА́ТИ (вдавати з себе хороброго, навмисно легковажити небезпекою). Шарль бадьорився перед імператором, гордий, що Наполеон знає його особисто і називає по імені, як близького товариша (П. Кочура); — А я б на вашому місці, — храбрився дід, — узяв би та й зробив! (Остап Вишня); — Е-е, я не втоплюся. Я вмію плавати, — храбрував Миколка (Панас Мирний); Ентелл там сильно храбровався (храбрувався), Аж до сорочки ввесь роздягся, Совав Даресу в ніс кулак (І. Котляревський); Допитливі, а то й зневажливі очі звернуто на лаву підсудних, де сидить Богданчик з друзяками. Блідий сидить, не козириться, не корчить блазня (І. Муратов); Далеко ще нам, Науме, до справжніх розвідників. Ми часом і гарячкуємо, кокошимося, забуваємо про витримку, про конспірацію (П. Автомонов); — "..Не та в тебе ситуація. Можна сказати, одною ногою в могилі стоїш, а приндишся (І. Цюпа); Він.. намагався триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут).