байдужіти
ЗБАЙДУЖІ́ТИ (втратити інтерес, стати байдужим до кого-, чого-небудь), ЗБАЙДУЖНІ́ТИ рідше, ПОГА́СНУТИ підсил., ЗНЕОХО́ТИТИСЯ розм.; ОГРУБІ́ТИ, ОЧЕ́РСТВІ́ТИ, ОТУПІ́ТИ (внаслідок несприятливих життєвих обставин); ПЕРЕСИ́ТИТИСЯ (через надмірне задоволення потреб, бажань). — Недок.: байдужі́ти, байдужні́ти, погаса́ти, знеохо́чуватися, переси́чуватися. Даремно він тоді збайдужів до неї (О. Гуреїв); Я вже ні фальшу, ні правди не чула, я погасла (Леся Українка); Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Марко Вовчок); Можучи заспокоювати всі свої низькі апетити, які тільки були доступні його нерозвитій (нерозвиненій) душі, він швидко пересичувався і починав нудитись (І. Франко). — Пор. 1. охоло́нути.
Значення в інших словниках
- байдужіти — байдужі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- байдужіти — -ужію, -ужієш, недок. Ставати байдужим (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- байдужіти — БАЙДУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати байдужим (у 1 знач.). Яка гарна людина! – кажемо собі. А стрічаємося частіше, так тая краса чомусь байдужіє... (Б. Лепкий); Ми часом байдужіли до себе, заношувались.., а він [командир загону] завжди з'являвся до нас свіжий, чистий, бадьорий (В. Земляк). Словник української мови у 20 томах
- байдужіти — БАЙДУЖІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати байдужим (у 1 знач.). Ми часом байдужіли до себе, заношувались.., а він [командир загону] завжди з’являвся до нас свіжий, чистий, бадьорий (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 25). Словник української мови в 11 томах