бач

БАЧ у знач. виг., розм. (ужив. для вираження здивування, захоплення, докору, незадоволення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ДИВИ́СЬ ТИ (ДИВИ́ ТИ) розм., ТИ БА́ розм., ЧИ БА́ (ТИ БА́) розм., ЧИ БА́Ч (ТИ БА́Ч) розм., ЕЧ розм. рідше. Бач, як старається, щоб жінка ніжок не замочила (М. Коцюбинський); — Ба! У тебе й мати є? А я й забула (Панас Мирний); — Видно, видно вже його натуру: батьковим кресалом бавиться... Ач, іграшку собі знайшов! (О. Гончар); Зовні такий непоказний, ..а дивись ти, який колючий! (В. Собко); От бісові діти — ти ба! (А. Головко); Чи ба! Я в добрий час тобі сказала! (Леся Українка); — Так цебто я брешу? — тут Вовк йому гукнув: — Чи бач! Ще і базікать стало... Такого ще поганця не бувало! (Л. Глібов); (1 парубок:) Еч, яка цокотуха! Наче попадина квочка... А яка ж коса довга! (Д. Мордовець).

БАЧ част., розм. (ужив. звичайно із сл. як, який, скільки і т. ін. — для вираження здивування, незадоволення, обурення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ІЧ розм., ОВВА́ розм. рідше. (Любов:) Ти нащо мене додолу кинув? Бач який! (Леся Українка); — Ба який! — здивовано-грізно апелює батько до гурту робітників. — Ти йому слово, він тобі десять (О. Гончар); — Ач як гарно та тепло, рай та й годі, — гомонів сам до себе Йонька, повеселівши від доброго сніданку (Григорій Тютюнник); І танцює дощик в полі, в боки взявшись, — іч який! (П.Тичина); — Овва який! — Отакий. — Рубін ждав нападу, але Індиченко все ж таки здрейфив і не зачепив його (І. Сенченко).

БАЧ у знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ (БА́ЧИТЕ) розм., БА́ЧТЕ розм. ; РОЗУМІ́ЄШ (РОЗУМІ́ЄТЕ) розм., ЗНА́ЄШ (ЗНА́ЄТЕ) розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. звичайно з метою апеляції до слухача). Так, бач, біда: горобці щоліто повикльовують усе, що він (пан) ні понасіва (Г. Квітка-Основ'яненко); — Прийшов-таки? — бентежиться той. — А я оце ніяк, бачиш, не міг зібратися додому (М. Стельмах); — Не гнівайтесь.. на мою сорочку, — сказав сержант.. — Бачите, не мама її прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз'їдало... (О. Гончар); З такого смійсь, що світ пройти хвалився, Але спіткнувсь на першому ступні І сльози ллє, що, бачте, помилився: Бо сльози ті — дурні! (П. Грабовський); — Якраз, знаєте, на йоржеву юшку нагодились. Кипить, знаєте, вода, розумієте, власне, не вода, лавровий, розумієте, лист, перець (О. Довженко).