безволосий

ГО́ЛИЙ (який не має рослинності, волосся, шерсті, пір'я, листя тощо), ОГО́ЛЕНИЙ, ГОЛІ́СІНЬКИЙ підсил., НАГИ́Й заст.; ЛИ́СИЙ, ПОЛИСІ́ЛИЙ (який не має волосся, рослинності); ПОРО́ЖНІЙ (перев. про степ); БЕЗВОЛО́СИЙ (позбавлений волосся); БЕЗШЕ́РСТИЙ (не вкритий шерстю); БЕЗПЕ́РИЙ, НЕОПЕ́РЕНИЙ (не вкритий пір'ям); БЕЗЛИ́СТИЙ (не вкритий листям). А далі розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (М. Коцюбинський); З дерев опадало листя, і високі дуби гули на вітрі оголеним гіллям (В. Кучер); Ліс теж чорний, голий-голісінький, поздіймав догори похмуре гілляччя рук (Є. Гуцало); Земля лежала ще чорна й нага (О. Кобилянська); Лиса, як коліно, голова блищала при місяці, неначе скляна (І. Нечуй-Левицький); Лисий горб; Схилами високих полисілих гір мріють в одвічному спокої смерекові ліси (П. Колесник); Комусь, не степовикові, незрозуміло, як живуть люди на голій, порожній рівнині (Ю. Яновський); Його безволосий череп.. блищав (І. Муратов); Зі смертельним жахом, іще безшерсте, як гола дитина, металося порося по подвір'ю (М. Коцюбинський); Яструб на камінь сідає, Щоб гадину діткам безперим піймать... (Д. Мордовець); Неоперене пташеня; На безлистих чорних гілочках де-не-де виблискували краплі ранкової роси (С. Журахович).