1. Словник синонімів української мови

безповоротний

БЕЗПОВОРО́ТНИЙ (який не повертається або вже не повернеться ніколи), НЕПОВОРО́ТНИЙ рідше; НЕОБОРО́ТНИЙ (який не може відбутися, повторитися знову); НЕПОВТО́РНИЙ (про час, період, визначний у якомусь відношенні). Образ жінки підносився в його уяві, як ніжна пісня, що звучить йому завжди з самих глибин дитинства, такого вже, здається, далекого й безповоротного (П. Колесник); Плакати будеш, Черемоше, скований Черемоше. Плакати будеш по тих часах неповоротних, коли був лиш ти та гуцул (Г. Хоткевич); Необоротні біологічні зміни; О, дев'ятнадцятий рік двадцятого століття..! О, неповторний рік високих людей гнобленого і повсталого класу, о, земле боротьби! (Ю. Яновський).

ОСТАТО́ЧНИЙ (який не підлягає зміні, перегляду або скасуванню — про рішення, відповідь і т. ін.), ОСТА́ННІЙ, РІШУ́ЧИЙ, БЕЗПОВОРО́ТНИЙ підсил., ДОКОНЕ́ЧНИЙ. Після школи піду в медичний. Уже ніяких вагань, рішення остаточне (О. Донченко); Остаточний вирок; (Річард:) Скажи їй тільки: вороття немає. (Джонатан:) І се останнє слово? (Річард:) Так, останнє (Леся Українка); Настя, здається, любила його, але якось не важилась сказати йому рішуче слово (М. Коцюбинський); Рішуча відмова; Вирішення покинути "Березову дачу.." було твердим і безповоротним (В. Козаченко); Це рішення з'явилося ще там, на командному пункті.., і тільки тепер оформилося, стало ясним, окресленим і доконечним (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безповоротний — безповоро́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безповоротний — -а, -е. 1》 Який виключає повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Безповоротне рішення. || Який ніколи не повернеться, втрачений назавжди. 2》 Який не підлягає поверненню. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безповоротний — БЕЗПОВОРО́ТНИЙ, а, е. 1. Який виключає повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Вирішення покинути “Березову дачу”, і кинути якнайскоріше, було твердим і безповоротним (В. Словник української мови у 20 томах
  4. безповоротний — БЕЗПОВОРО́ТНИЙ, а, е. 1. Який виключав повернення до того, що було раніше; рішучий, твердий, остаточний. Вирішення покинути "Березову дачу" і кинути якнайскоріше було твердим і безповоротним (Коз. Словник української мови в 11 томах